Фабрика Шиндлера


Останній рік-півтора крім подій в країні у Львові активно обговорюють тему спорудження пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому біля собору святого Юра.

Та не всі мешканці Львова вважають цю ідею доброю. Не буду казати за всіх, але більшість кому це не дуже подобається, не є мусульманськими анархістами, православними РПЦ МП, атеїстами чи агностаками. Людям не подобається ідея всього проекту: перенесення дороги, як наслідок вирубування дерев, створення гігантського плитко-гранітного простору. До того ж з міського бюджету на все це планують виділити 30 мільйонів гривень. Сума чимала, а часи в України не найкращі зараз. Не хотілося вплутувати у все це особу Митрополита Андрея, царство йому небесне, який зробив дуже багато для Львова, для України, українців і євреїв. Ставити під сумнів чи давати будь-яку оцінку його добрим діянням ніхто не збирається. Безперечно Велика людина пам’ять про яку має жити вічно. Та чи так він має нам запам’ятатися? Не знаю чи ви вже прочитали про Блаженнішого у Вікіпедії (якщо раптом ви не знаєте хто це) та багатьом відомо, що він був людиною скромною. Аскетом. Власне, скромність це одна з християнських чеснот.

Спіритизмом займатися ми не будемо, щоб спитати думку його духу про цей проект, та очевидно, що проект доволі таки совєцький. А як йому таким не бути у цій зараженій совком країні 🙂 Активним противником всього совєцкого, як відомо, був Шептицький. Дивним є те, що львівшька інтелєгєнція не бачить в проекті совка 🙂

Пам’ятник, якщо його вже так треба, можна встановити в митрополичих садах і заодно привести їх до порядку. Нічим не гірше місце для цього. Звісно так багато пасок, як на пропонованій в проекті гігантській площі не вмістиш, та мабуть не це головне.
Якщо там не пасує, то це можна зробити в наявному сквері, теж впорядкувати його і без переносу дороги.
Загалом було б непогано ввести мораторій на будівництво будь-яких пам’ятників у Львові. Хоча можна і на всю Україну розповсюдити його. Прекрасний проект пам’ятника Бандері тільки чого вартий. А нас ще чекають шедеври для Небесної Сотні…
Але то таке…
Цей допис не є спробою осквернити ім’я Андрея Шептицького чи розкритикувати проект площі.
Хотілося б розповісти про більш актуальні форми увіковічення пам’яті відомих, вагомих, важливих людей, які є в інших країнах світу. І які є більш цікавими. Бо форма пам’ятника і всіляких знаків вважається застарілою у сучасному світі. Звісно запах сучасного світу тільки доноситься в Україну, наче аромоксамит відомої кави, тому в нас про багато чого ще не чули.

Повертаючись до діяльності Андрея Шептицького як читаємо у Вікіпедії:

«За згодою Шептицького значна кількість євреїв переховувалась у греко-католицьких монастирях і навіть у митрополичій резиденції. Наказав сховати понад 300 єврейських дітей та цінні єврейські документи»

А чи знаєте ви про Оскара Шиндлера?

З Вікіпедії: «Оскар Шиндлер контраверсійний судетский німецький промисловець, який врятував майже 1200 євреїв під час Голокосту, надавши їм роботу на своїх заводах у Польщі та Чехії»

Мабуть ви чули про фільм Список Шиндлера – оце про нього.

У чомусь ці дві постаті схожі. Обоє виступили проти жахливого злочину проти людства.
От тільки зберегти пам’ять для нових поколінь про Шиндлера вирішили у інший спосіб без площ і монументів. Принаймні у Кракові.
Ось так виглядає пам’ятний знак Шиндлеру десь в Чехії. Дуже скромно.

А чи знаєте ви про Фабрику Шиндлера в Кракові?
Ні? То дуже рекомендую туди поїхати і відчути різницю. Різницю між збереженням пам’яті про людину і її вчинки.

Фабрика Шиндлера це один з відділ історичного музею Кракова, що присвячений періоду німецької окупації Кракова, який на рівні з Вавелем і краківськими підземеллями є найбільш популярним у старовинному польському місті. Спочатку фабрика мала назву «Rekord» та виготовляла металевий посуд. З 1939 до 1945 року вона перейшла у власність німецького підприємця Оскара Шиндлера і отримала назву «Emailwarenfabrik (DEF)». На Фабриці Шиндлера працювали тільки євреї, яких в подальшому було занесено до так званого Списку Шиндлера. Після Другої світової війни фабрика стала державною власністю і з 2005 року – власністю Кракова. З 2007 року її розділили між Краківським історичним музеєм, який організував у ній виставку «Краків в часи окупації 1939-1945», і Музеєм сучасного мистецтва.

Це фактично інтерактивний музей. Величезна виставка з історичними артефактами, інсталяціями, і дуже цікавою задумкою. Після проходу експозицією у вас будуть незабутні хоч і гнітючі враження.
Ефект значно (!) більший ніж від статуї чи площі.
Важливим є також те, що музей заробляє сам на себе і ще й допомагає нужденним різними акціями підтримки. А чи не цим займався Шептицький? 🙂

Музей розташований у доволі тихому райончику який чимось нагадує львівське Підзамче.
Тут доволі мало людей і транспорту на вулицях

Він не є таким вилизаним як центр Кракова. З під асфальту тут видніється стара бруківка

В деяких старих приміщеннях розташувалися хостели, кав’ярні та винарні

Зараз район активно забудовується як житловою так і комерційною нерухомістю. Приємне враження справляє архітектура новобудов. Також ще залишилися деякі фабрики періоду соціалізму

Вздовж вулиць на парканах наліплені афіші з дуже рідними та віднедавна знайомими гастролерами 🙂

Сама фабрика-музей це довга світло-сіра будівля епохи функціоналізму

Незважаючи на загальний спокій дільниці, довкола неї постійно метушаться маленькі туристичні машинки з туристами мабуть з усіх країн світу. Це обов’язкова точка на одному з маршрутів

Також сюди заїжджають і великі туристичні автобуси. На вулиці за рогом я нарахував аж 15 таких.
Багатші відвідувачі надають перевагу таксі.
Поруч, фактично формуючи один комплекс, в виробничих приміщеннях колишньої фабрики є музей сучасного мистецтва. Крута штука якої дуже бракує у Львові!

Простір всередині організовано чудово. Мінімальний, але дуже вдалий ландшафтний дизайн разом з не менш вдалою модернізацію приміщень запрошує у цей простір

Тут є медіатека, магазин книги і сувенірів(не банальних львівських цяцьок-лизаків), кафе, декілька виставкових залів

В одному з яких, до речі, проходила виставка приурочена до подій на Майдані у 2013-2014 році. По доброму заздрю краківянам. Це чудовий простір для розвитку, знань і відпочинку. Найголовніше тут не безлюдно.
Та повернемося до Фабрики Шиндлера. Вхід коштує 19 злотих. Як я вже написав, людей приїжджає дуже багато сюди. З усього світу. Поки я чекав в черзі за квитками і під час оглядин самої експозиції я розпізнав румунів, італійців, іспанців, євреїв, американців, німців, корейців і звісно ж поляків. Неймовірна кількість людей.

До слова, у музеї з усіляким ренесансо-бароковим мистецтвом, де вхід коштував 8 злотих, і який був значно центральніше, зі мною було всього 7 інших відвідувачів дуже багато експонатів на значно меншій площі

Експозиція розтягується на 3 поверхи стилізованих лабіринтів і кімнат. Тут все дуже мультимедійно. На декількох мовах є аудіо та відео записи, які стосуються тих чи інших подій від очевидців чи істориків

Багато чого можна рухати і брати в руки!!!

Продумано все дуже і дуже добре

Я провів тут майже 3 години

Всередині є навіть справжня бруківка, частина трамваю, вхід у під’їзд, кімнати, посуд, та різноманітні речі того періоду

В більшості залів є відповідне звукове оформлення

Десь зачитують вирок професорам краківського університету. Його можна паралельно прочитати на стіні польською та англійською мовою

На інтерактивних картах ви можете побачити як відбувався наступ фашистської Німеччини на інші країни

Також впродовж експозиції є певні точки на яких ви можете відмітитися – поставити печатку на спеціальних картках

Переважно це ключові події в ході війни… її початок… створення краківського гетто … її закінчення.
Все стилізовано під ті часи… печатка робить характерний звук як у післявоєнних фільмів. Є тут також і плани Гітлера, щодо спорудження нацистського району в Кракові

Чимало історичних фото із жахіттями

Показано і період створення гетто. Мабуть найбільш гнітюча частина музею. Багато людей тут плакало

Основною продукцією фабрика Шиндлера був металевий емальований посуд

Є тут і творіння Геббельса

Наприкінці виставки є стіна пам’яті з іменами усіх замордованих у краківському гетто євреїв і не тільки. Грає дуже сумна музика

Це не всі фото звідти, лише малесенька частинка з усієї експозиції. Це треба бачити на власні очі.

Не будемо порівнювати Оскара Шиндлера і Андрея Шептицького, їхні ролі та діяння, їхню значимість для різних народів.
Особисто мені приємно, що в Кракові ніхто не збудував Шиндлеру ніяких гігантських площ з радянської школи монументами.

Але нам варто задуматися, яким ми хочемо бачити Львів і що ми хочемо розповісти наступним поколінням українців та світу про Шептицького.
Чи заробить на себе пам’ятник і площа? Мабуть, що ні.
Так, не можна порівнювати матеріальне і духовне. Але ніхто не забороняє це поєднювати.
Повірте від сили 20% іноземців зацікавляться, що це за пам’ятник і можливо зроблять його фото.
Для них це звичайний пам’ятник яких тисячі по всьому світу. Це нудно – скажуть вони.
А що вони дізнаються про Шептицького від пам’ятника? Так, ми почепимо туди табличку!
Геніальна ідея. Для 1915 року.

Що людям розповість статуя? Чи порадять вони своїм дітям, друзям, однокурсникам піти чи поїхати до Львова подивитися на цей монумент? Чи потрібно нищити сквер? Чи вартує закопувати в асфальт і граніт 30 млн. грн.

Після відвідин фабрики Шиндлера я дізнався для себе дуже багато. Враження незабутні.
Там щодня тисячі відвідувачів. Щодня! І всі вони платять 19 злотих. І рекомендують іншим піти чи поїхати туди.

А що люди дізнаються від статуї Шептицького?

Христос Народився!

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s